Свято - Покровська парафія УАПЦ

Свято - Покровська парафія УАПЦ

м. Боярка

Свято - Покровська парафія УАПЦ
  Головна
Новини Запитання Про храм Контакти
Цікава інформація


Про апостола Андрія Первозванного

13 грудня церковне свято апостола Андрія Первозванного. Апостол Андрій Первозванний один з дванадцяти апостолів Ісуса Христа, походив з Віфсаїди в Палестині. Брат ап. Петра, з яким вони ловили рибу на Галілейському морі в Капернаумі, коли Ісус призвав Андрія слідувати за ним. (Мф., 4:18 та ін.). Згідно з Євангелієм від Іоанна, Андрій був одним з учнів Іоанна Хрестителя, і ще раніше за свого брата його покликав на Йордані Ісус. Саме тому, за переказом, ап. Андрій і має ім`я Первозванний. Обидва брати-апостоли були у колі найближчих учнів Христа. За церковним переказом, вони проповідували християнство народам, що жили на південних, східних та північно-східних берегах Чорного моря. Св. ап. Андрію припала Мала Азія та Фракія, Македонія й Ахайя (Греція) в Європі. В літописі «Повість времянних літ» знаходимо таке свідоцтво: «Андрій навчав у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов і став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». І вийшовши на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром». (За переказом, на місці, де ап. Андрій поставив хрест, стоїть зараз церква Андрія Первозванного). З берегів Чорного моря ап. Андрій перейшов у Фракію та Грецію і в Патрах був розіп`ятий, його прибили гвіздками до хреста, поперечні бруски якого були збиті навскоси, як латинська буква X, звідси Андріївський хрест. Два дні тривали страждання Андрія, під час яких він не припиняв проповідування віри Христової. Біля хреста зібралося багато людей, яких він навчав. 30 листопада 70 року по Різдву Христовому апостол помер.
355 року по Р. X. мощі Андрія Первозванного були перенесені в храм Святих Апостолів і поховані між гробницями. Св. євангеліста Луки і Св. Тимофія — учня ап. Петра. 8 травня 1208 року за часів хрестоносців, мощі Первозванного були перенесені до італійського міста Амальфи. За часи константинопольського імператора Константина голова Святого була перенесена до Риму, де знаходиться і зараз у Ватіканській базилиці Св. ап. Петра.
Частину мощей Святого було передано в Росію.. У Московському Успенському соборі зберігається кисть від його правої руки, яку приніс в благословення царю Михайлу Федоровичу від вселенського патріарха Парфенія архімандрит Солунський Галактіон. Частину мощей, як священний дар Святійшому Синоду, надіслали із Єрусалима, нині вони зберігаються в срібному ковчезі в Синодальній палаті.
Стародавні перекази зберегли для нащадків зовнішній вигляд Святого: він був високий на зріст, трохи згорблений, ніс мав орлиний, в очах — благодатний вираз, брови, волосся і борода густі.
З давніх-давен в ніч «під Андрія» (згадаймо, що в перекладі з грецької це ім`я означає «чоловік», «муж») дівчата в Україні ворожили. Розповсюджене було, наприклад, ворожіння за допомогою невеличких кульок з тіста. Випечуть — звичайні собі балабушки, але справа у тому, що воду для виготовлення цих балабушок дівчата повинні були носити не в відрі, не в глечику, а в роті. Хлопці ж добре знали про цей звичай та стерегли дівчат біля криниці, щоб розсмішити. Доводилося давати хлопцям ви-купа. Коли ж нарешті тісто було готове та балабушки випечені, кожна дівчина мітила свою, і тоді випускали голодного пса. Чию балабушку спершу з`їсть собака, та дівчина першою вийде заміж. А буває, що пес наїсться, то й потягне балабушку до темного кута, та й там і покине. Ворожили ще за допомогою курки та півня. Зв`язували їх хвостами та дивилися, хто кого перетягне. Якщо курка — жінка буде верховодити, півень — чоловік. А ще розкладали перед півнем різні речі та спостерігали, що саме клюне півень. Кожна річ символізувала професію майбутнього чоловіка. Ходили «слухати» під вікнами: про що почують, таке й життя буде у дівчини і т. ін. Весело проходив «Андріївський вечір», особливо, якщо влаштовували «кусання калети» — великого коржа з діркою усередині, в яку протягували червону стрічку і підвішували на ній коржа. «Кусання» супроводжувалося звичайно, сміхом, жартами.