Свято - Покровська парафія УАПЦ

Свято - Покровська парафія УАПЦ

м. Боярка

Свято - Покровська парафія УАПЦ
  Головна
Новини Запитання Про храм Контакти
Цікава інформація


ЧЕСНОТИ БОЖІ: ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ

Вся наша християнська релігія базується на трьох головних чеснотах, як пише св. апостол Павло: “Нині діють оці три: віра, надія, любов” (1 Кор. 13, 13). Ці три чесноти настільки тісно пов’язані між собою, що стають нерозлучними. Вони робляться досконалими і угодними Богові тоді, коли діють разом.

 ПРО ВІРУ
 “Без віри не можна догодити Богові, і кожному, хто приходить до Бога, треба вірувати, що Він є і тим, що шукають Його, дає нагороду” (Євр. 11, 6).
 “Віра – це основа того, на що надіємось. Повність того, чого не бачимо” (Євр. 11, 1).
 “Бо як тіло без душі мертве, так і віра без діл (любові) мертва” (Як. 2, 26).
 Що значить вірувати?
 То значить: мати повну впевненість в існуванні Бога і в правдивості богооб’явлених істин, записаних у книгах Святого Письма.
 Ми віруємо в Бога тому, що Бог є Абсолютна Істина. В Ньому немає неправди (Пс. 91, 16). Він праведний (1 Ін. 2, 29; 3, 7). Дух (Божий) – Істина (1 Ін. 5, 6).
 Тому все, що об’явлено нам Богом через пророків і що об’явлено Сином Божим та записано в Євангелії – це безумовна Істина, і ми приймаємо її безумовно.
 Чому необхідно вірувати в Бога?
 Тому, що без віри неможливо догодити Богові (Євр. 11, 6). Сам Господь наш Ісус Христос заповідає нам віру, як єдину умову, при якій можливе здійснення того, чого просимо в молитві:
 “Коли стоїте й молитесь, віруйте, що одержите, і буде вам… майте віру Божу” (Мр. 11, 22, 24–25).
 При кожному уздоровленні хворих і калік Господь вимагав віри. Наприклад:
 Каже Він капернаумському сотникові: “…іди, і як увірував, так нехай буде тобі” (Мф. 8, 13).
 Кровоточивій: “будь бадьора, дочко, віра твоя спасла тебе” (Мф. 9, 22).
 Двом сліпцям: “Чи віруєте ви, що Я можу зцілити вас?” Вони кажуть: “Так, Господи”. Христос доторкнувся до очей їх і каже: “По вірі вашій нехай буде вам” (Мф. 9, 29).
 Чому так? В чому сила віри?
 Віра з любов’ю нерозлучні. Коли ми віримо кому, то стаємо з ним одно. Діти вірять своїм батькам і стають з ними одно. Вірні друзі вірять один одному, і тому вони – одно: те саме люблять, те саме діють. Отже, віра нас об’єднує в одно, наче зливає докупи. А тим більше – віра в Бога.
 Чим сильніше й глибше віруємо, тим більше любимо, тим більше наближаємося до Бога, а тим самим робимося кращими. Через віру ми стаємо одне з Богом, як рідні діти з батьками.
 Без віри ж неможливо ні служити Богові, ні молитися, бо молитва без віри – то порожні слова.

 ПРО НАДІЮ ХРИСТИЯНСЬКУ
 Надія християнська – то заспокоєння серця в Бозі з певністю, що Він безперестанно турбується про нас і наше спасіння, дасть нам усе необхідне до життя і обітоване блаженство, якщо ми будемо виконувати заповіді Його.
 “Господь Ісус Христос – надія наша” (основа нашої надії). (1 Тим. 1, 1).
 “Цілком покладайтеся на подану нам благодать явленням Ісуса Христа” (1 Петр. 1, 13).
 Надія християнська полягає в тому, що істинний християнин не надіється на свою силу, або мудрість чи багатство, і не на сильних віку цього, а на Бога, що підводить мертвих (2 Кор. 1, 9).
 На чому основується християнська надія?
 На Божих обітуваннях. Як сказав Господь:
 “Чи забуде мати грудне дитя своє, щоб не жаліти його? Але коли б і забула, то Я людей Своїх не забуду” (Іс. 49, 15).
 Бог є творець і Отець наш, ми ж Його творіння й діти, хоч і прогнівили Його. Але Христос Господь, прийнявши на Себе наше тіло, взяв і наші гріхи і викупив нас Своєю Кров’ю, загладив нашу вину перед Богом і знову дав нам право дітьми Божими бути (Ів. 1, 12) і, як синам і дочкам, дав право кликати до Бога: “Авва, Отче” (Гал. 4, 6).
 Отже, ми не раби у Бога, а сини й дочки, спадкоємці ласки Божої через Ісуса Христа (Гал. 4, 7).
 Христос виразно навчає нас надіятися на Бога. Наприклад:
 “Не турбуйтеся душею вашою, що вам їсти, що пити або в що одягатися… Бо знає Отець наш Небесний (раніше, ніж ви попросите), що все те потрібне вам” (Мт. 6, 25, 32).
 Примітка: Цих слів не треба розуміти так, що можна скласти руки і чекати поки Бог дасть. Така надія гріховна і невгодна Богові. Господь Сам сказав: “Всякий, хто трудиться, заслуговує на нагороду свою” (Лк. 10, 7).
 Що основується на християнській надії?
 1. Молитва. Бо нащо б і молитися, коли б не було надії, що Господь задовольнить те, чого просимо? А Він сказав: “Коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, Я задовольню, щоб прославився Отець у Сині” (Ін. 14, 13).
2. Учення про небесне блаженство і слідування за тим ученням.

 ПРО ЛЮБОВ ХРИСТИЯНСЬКУ
 Християнська любов – це прив’язаність нашого серця до Бога. Це чуття, яке невидимими нитками зв’язує нас з Богом невимовним чуттям душі і серця до ревності. Через любов ми стаємо одно з Богом, так що коли хтось зневажає Бога, то він страшними болями проймає наше серце і найніжніші почуття душі.
 Така любов буває лише тоді, коли ми всією душею віруємо в Бога, бо без віри любити не можна. Віра тоді корисна, коли вона об’єднується з любов’ю до Бога та ближніх і виявлена добрими ділами.
 Кажуть апостоли:
“Яка користь, брати мої, коли хто каже, що має віру, а діл (добрих) не має? Чи ж може (така) віра спасти його?.. Бо як тіло без душі мертве, так віра без (добрих) діл мертва” (Як. 2, 14, 26, 20).
 “Ти віруєш, що Бог один. Добре робиш. Біси також вірують і тремтять, (а яка користь?) (Як. 2, 19).
 “Хто не любить брата свого (ближнього), той перебуває у смерті” (1 Ін. 3, 14).
 Якщо без віри неможливо догодити Богові, і тим, що шукають Його, Він дає нагороду, так і любов: якщо вона не виявляє себе добрими ділами, вона не є правдива:
 “… бо хто любить Мене, той заповіді Мої виконує” (Ін. 14, 21).
 “Це є любов Божа, щоб ми заповіді Його виконували” (1 Ін. 5, 3).
 “Не любім словом або язиком, а ділом та Істиною” (1 Ін. 3, 18).
 Звідси бачимо, що неможливо спастися лише одними добрими ділами, не маючи віри в Бога. Бо людина, яка не вірить, не може любити Бога і не може нічого доброго зробити для Нього. Всі її “добрі діла” робляться з розрахунком на людську славу або задля власної вигоди.
 Люди мають природну любов до своїх батьків, дітей, рідних, до свого народу. Така любов побуджує їх піклуватися за них.
 Але є й вища любов до людей – ради Господа. Вона базується на тому розумінні, що кожна людина є творіння Боже, що вона викуплена дорогоцінною Кров’ю Христа Спасителя, що людина має душу, призначену до вічного життя, що кожна людина – це наш брат чи сестра, особливо єдиновірні.
 Кожний і кожна з нас повинні любити і шанувати також і себе самих, бо тіло наше – це храм Духа Святого. Ми сини і дочки Божі. Ми маємо в собі душу, яку вдихнув у нас Сам Бог. В цьому Духові є образ і подоба Бога, розуміння високих моральних чеснот: краси, справедливості, любові до Бога, ближнього, свободи волі.